Пастор для світу

«Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мр.10:45). «І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом» (Єр.3:15).

Поміркуємо над деякими особливостями служіння пасторів. Із євангельського погляду пастор — це служитель для церкви. Однак, спробуємо порозважати над дещо несподіваною сферою служіння пастора, а саме — пастор для світу. Чи має така теза євангельське обґрунтування? Це звучить незвично, це — як виклик: пастор для світу.

Проаналізуємо служіння Архіпастиря — Ісуса Христа, Який дав нам приклад (див. 1Петр.2:21).

«Я Пастир Добрий…»

Серед багатьох титулів Христа, які знаходимо в Писанні, титул Пастир Добрий — один з найбільш близьких і зрозумілих як для сучасників Спасителя, так і для людей 21 століття.

Отже, декілька питань для роздумів: «Кому служив Ісус? Хто були його послідовники? Хто був у полі зору й контактував з Ісусом?» Євангеліст Лука наводить цікаву цитату сучасників Господа, яка звучить як докір: «Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, а ви кажете: Чоловік Цей ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників» (Лк.7:34). У цьому звинуваченні Божого Сина відкривається особлива істина — Він справді друг, приятель людям зі світу, навіть тих, хто з найнижчих соціальних прошарків. Він із ними спілкується, заходить до них у гості, навіть їжу споживає за їхніми столами…

Чи допустимий для нас такий підхід Пастиря Ісуса Христа в стосунках із світом? Чи можлива й правильна така дружба зі світом, у якій звинувачували Ісуса? Іншими словами, Христос — Добрий Пастир для світу, а тому — це приклад для нас, служителів.

Отже — дружба зі світом, яка до вподоби Богу, або згідно з нашими міркуваннями — бути пастором для світу. Про приклад Спасителя згадаємо пізніше, а зараз запитання для нас: «Чи я пастор для світу за прикладом Ісуса?»

Декілька історичних постатей служителів для світу

Розглянемо декілька ілюстрацій про служителів різних конфесій, які служили суспільству, людям поза церквою, звернемо увагу на конфесійну приналежність.

П’ятдесятник апостол Павло перший у нашому списку. Нещадний гонитель церкви стає ревним проповідником й послідовником Ісуса Христа. Його слова з листа до римлян: «А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник» (Рим.1:14.) «Я, — заявляє ревний служитель, — маю борг, я повинен його віддати світу, людям, які не знають правди Божої». І не тільки це, але його відкрита й чітка позиція щодо суспільних взаємовідносин: у сім’ї — діти-батьки, чоловік-дружина; на роботі — між працівником і роботодавцем, між багатим і бідним. Соціальний складник суспільства йому близький, а поради апостола стали принципами взаємин не тільки у церкві, але й у світі.

Баптист Вільям Кері, кінець 18 століття. Видатний місіонер, служіння якого змінило історію Індії. Він — місіонер у Індії, перекладач, соціальний реформатор і культурний антрополог, який заснував Серампурський коледж і Серампурський університет — перший університет Індії, який присуджував дипломи.

Окрім перекладу й друкування готових книг Писання, Кері впливає на суспільство, а саме — бореться проти язичницьких обрядів Індії, одним із яких було спалення вдів на вогні (обряд «саті») разом із покійними чоловіками. Його вклад як пастора-місіонера для світу, а для Індії зокрема, важко переоцінити…

Пресвітеріанин Давид Лівінгстон — шотландський місіонер, лікар, дослідник і гуманіст, проповідник Євангелії в Африці. Його подорожі мали не лише релігійну та географічну мету, а й глибоке соціальне значення. Лівінгстон публічно засвідчив жахи работоргівлі в Східній та Центральній Африці. У своїх щоденниках і звітах він описував сцени насильства, зневагу рабів і страждання місцевих народів.

Він закликав до створення «християнської комерції й цивілізації» як альтернативи работоргівлі. Його особисті спостереження і вплив на громадську думку в Європі допомогли посилити тиск на припинення рабської практики в регіоні. 1807 року в Британії було прийнято закон про заборону торгівлі людьми…

Лютеранин Мартін Німеллер, німецький пастор, який засуджував воєнну політику Гітлера. Ось його соціальна позиція: «Коли нацисти прийшли по комуністів, я мовчав, бо я ж не комуніст. Потім вони прийшли по соціал-демократів, я мовчав, бо я не соціал-демократ. Потім вони прийшли по профспілкових діячів, я мовчав, бо я не член профспілки. Потім вони прийшли по євреїв, я мовчав, бо я не єврей. А потім вони прийшли по мене, і вже не було нікого, хто міг протестувати…»

Це голос служителя в часи соціальних потрясінь і війни…Саме ця позиція пастора показала вагу та вплив служителя на соціальні процеси навіть у час жорстокої Другої світової війни. Це яскраві приклади з історії церкви, проте…

Служіння Ісуса для світу – наш приклад

Як служив світу Ісус Христос? Що для нас особливе в Його стосунках зі світом? «Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклад, щоб пішли ми слідами Його (1Петр.2:21).

Отже, куди ведуть сліди Ісуса? Син Божий на весіллі в Кані вирішує проблему, яка виникла на святковому обіді, покладаючи початок свого служіння чудесами й ознаками.

Він із людьми у час радості й час горя. У місті Наїн — похорон єдиного сина вдови. «Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач!» (Лк.7:13). Горе й біль матері знайшли відгук у серці Спасителя. Пригадую стару історію, пов’язану з похоронами. Люди з іншої конфесії звернулися до служителя церкви з проханням — на поминальний обід позичити декілька лав і столів у церкві, а також, щоб спекли хліба. Відповідь служителя – «мирським» не дамо. Такою ж була відповідь і щодо того, щоб спекти хліб.

Ісус у домі Закхея — найгірше й найогидніше, що можна було уявити Його сучасникам. «Він зайшов до грішної людини, Він з грішними хліб споживає…» — так ремствували фарисеї. Вони не знали й знати не хотіли, що Син Божий — друг митникам і грішникам!

На майдані суд: «І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її…» (Ів.8:3). Закон гласить — побити камінням на смерть. «А ти що скажеш, Учителю…?» Усі чекають на відповідь, а в руках тримають каміння. Одне слово Христа, Який, до речі, казав: «Я прийшов виконати Закон», — і каміння завершить останні миті життя грішниці. Учителю, служителю, пасторе — ти що скажеш? Ми знаємо відповідь Ісуса, проте питання залишаться відкритим — від нас, служителів, світ чекає слова: «Що ти скажеш?»

Ще одна ситуація зі служіння Христа як нагадування тим, хто заявляє: «Я не вмішуюся в політику». «А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу» (Лк.13:32). «Скажіть тому лисові…» — Цією фразою Ісус жорстко докоряє представникам діючої в той час влади, розуміючи Свою місію й Своє служіння. Саме з такої позиції мають діяти й поступати Його послідовники, Його служителі: при потребі — прямо й відкрито докоряти, не зважаючи на особу…

Господь завжди серед людей, знає їхні потреби, знає ціни на ринку, знає запити й завжди діє. Пастир Добрий не залишиться байдужим до викликів і потреб сучасників.

Потреби людей, які навколо нас, — це виклик для нас. Популярна думка в багатьох служителів: для суспільства є інші люди, а я пастор для церкви. Проте кожен член церкви одночасно і член суспільства — живе, спілкується з іншими…

Поставмо собі просте запитання: «Чи звертаються до мене як до служителя церкви люди зі світу?» Із будь-яких питань — про традиції, про те, чи святкувати сьогодні, чи садити картоплю, як я ставлюся до подій сьогодення?.. Пастор для світу — це служитель, який не уникає відповіді на складні питання не тільки членів церкви, але й людей зі світу…

Усе починається з авторитету служителя в суспільстві

Декілька слів про визначення терміну «авторитет у суспільстві» або як ми говоримо — у світі. Найперше — це визнання, повага, довіра, які отримує людина (служитель) від інших членів суспільства завдяки своїм знанням, моральним якостям, досвіду, глибоким духовним переконанням і віри...

Нещодавно почув свідчення однієї людини зі світу стосовно служителя церкви: «Я за таким пастором навіть на передову готовий, для нього Христос — понад усе…» Або згадую історію служителя з Волині, який підвіз додому нетверезого сина місцевого священника й поговорив із батьком. Ситуація в міжконфесійних стосунках радикально змінилася…

Історія зі служіння місіонера-пастора на Хмельниччині. Багато років праці, але — немає покаяння людей. Він із сім’єю наводить порядок, прибирає сміття, а потім все повторюється. Його молитва: «Господи, я не приїхав сюди сміття прибирати, я покину все й повернуся додому…» Тихий голос Духа Святого в серці промовив : «Продовжуй це робити, ти побачиш Мою дію…» Незабаром на місці смітника був побудований басейн із фонтаном, обладнані доріжки, посіяна трава. Це місце стало місцем відпочинку матерів із малятами, а невдовзі в цьому басейні приймали хрещення перші покаянні люди. Тепер тут церква, а сільські старости-сусіди запрошують: «Допоможіть нам, зробіть щось, щоб і в нашому селищі завирувало життя…»

Не забуваймо про головне: «А ми постійно перебуватимемо в молитві та в служінні Слова»

Апостоли робили акцент саме на цьому — молитва й служіння Слова. Ми це робимо сьогодні в церкві з кафедри, на євангелізаціях, але війна поставила нові виклики перед служителями. Має звучати наше авторитетне слово на батьківських зборах у школах, на сільських чи міських зборах громад, на похоронах військових — люди тут як ніколи чекають СЛОВА! Слово до вдови, слово до матері, яка втратила сина, слово до дівчини, яка втратила коханого на війні. Іншими словами, за прикладом Ісуса Христа — ми йдемо по Його слідах.

Підсумок

Війна — яке в ній місце служителя? Як ніколи — сьогодні в суспільстві запит на справедливість, на авторитетне слово на основі Писання. Ми готові прийняти виклик? Який мій авторитет серед жителів у селі чи в місті? Чи я пастор для світу — для знедолених і покинутих? Поставмо собі ці запитання й чітко даймо відповідь на них самі собі.

«А коли Архіпастир з’явиться, ви отримаєте нев’янучого вінка слави…» (1Петр.5:4).

Микола СИНЮК

"Благовісник", 2,2025